15.04.2020
Тема: Культурне життя на західноукраїнських землях.
Літературний процес.
Зверніть увагу
Письменники розділилися на три основні групи.
Своєрідним головним об’єднавчим осередком письменників та поетів націоналістичного напрямку був «Літературно-науковий вісник», видання якого відновилось у Львові в 1922 р. під редакцією Д. Донцова. Із 1932 р. націоналістичний напрямок літератури об’єднувався навколо видання «Вісник», який виходив до 1939 р. До них належали У. Самчук, О. Бабій, Ю. Клен, поети — члени так званої квадриги — Є. Маланюк, О. Ольжич, О. Теліга, Л. Мосендз.
До групи «пролетарських» письменників, що орієнтувалися на Радянський Союз, належали В. Бобинський, О. Гаврилюк, Я. Галан, П. Козланюк, Я. Кондра, К. Пелехатий, С. Тудор та інші. Вони гуртувалися навколо літературно-мистецької групи «Горно» й видавали у Львові журнал «Вікна». Навколо журналу «Нові шляхи», який редагував А. Крушельницький, об’єдналися письменники, які перебували під впливом КПЗУ.
Найбільшим був табір письменників ліберальної орієнтації, до якого можна віднести П. Карманського, Ю. Шкрумеляка, Б. -І. Антонича, О. Турянського, І. Вільде, Б. Лепкого, Н. Королеву, А. Чайківського, К. Гриневичеву та інших. Ліберальних поглядів дотримувалися також письменники старшого покоління — В. Стефанік, У. Кравченко, М. Черемшина.
Мистецтво.
Постать в історії
Петро Холодний (1876—1930) народився на Київщині. Після поразки державо-творчих змагань з урядом УНР емігрував до м. Тарнова, а в 1921 р. переїжджав до Львова. Уже в 1922 р. П. Холодний створює у Львові «Гурток діячів українського мистецтва» (ГДУМ), який проіснував до 1927 р. Гурток об’єднав визначних художників: О. Новаківського, М. Осінчука, В. Крижанівського, В. Січинського та інших. П. Холодного разом із М. Бойчуком та О. Новаківським вважають засновниками в образотворчому мистецтві українського національного стилю — «неовізантизму». Саме П. Холодний в церкві Успіння Богородиці у Львові вперше в історії українського православного будівництва використав вітражні композиції.
Висновки. Національна українська культура на західноукраїнських землях у міжвоєнний період розвивалась як відповідно до загальноєвропейських мистецьких тенденцій, так і в напрямку протистояння асиміляційним процесам, які проводили уряди Польщі та Румунії.
• Незважаючи на несприятливі обставини, українська культура активно розвивалася: працювали та відкривалися школи з українською мовою викладання, громадські та просвітні організації, науково-освітні заклади, мистецькі товариства, музеї, театри, видавали україномовну пресу, книги тощо. Сформувалася нова плеяда українських діячів культури.
• Поразка в боротьбі за державність спричинила другу хвилю української еміграції, яка мала переважно політичний характер. Саме українська політична еміграція 1920—1930-х рр. об’єднала покоління борців за незалежність України в 1917—1921 і 1940—1950-х рр.
Домашнє завдання. Прочитати параграф 32 письмово дати відповіді на запитання
Запитання та завдання
1. Яке місто стало провідним центром розвитку української культури в 1920—1930-ті рр.?
2. Коли існував Український таємний університет?
3. Яке місто Європи стало центром української вищої освіти?
4. Назвіть представників української літератури в 1920—1930-ті рр., що розвивалася в Західній Україні та в середовищі української еміграції та діаспори.
5. Назвіть видатних представників українського образотворчого мистецтва, що творили на території Західної України.
6. У яких країнах зосередилася українська політична еміграція в 1920—1930-ті рр.?
